Яке ж таки велике і гарне наше місто! А скільки в ньому цікавого... Чи знаєте ви, шановні читачі, приміром, що таке „Візирка”? Пересічний криворіжець, який мешкає в районі Соцміста чи Артема, а тим більше в Тернах чи на Даманському, мабуть й не чув такої назви. А між іншим, це частина Криворіжжя і розташована вона в 40 кілометрах від Південного ГЗК, на околиці міста Інгульця, біля селища Червона Гірка.

Колишній монтажник, гірник з тридцятирічним стажем роботи, поет, прозаїк, автор трьох книжок, Василь Білоусов поставив перед собою мету – зберегти для нащадків природу Криворіжжя, створити дендропарк, щоб і через багато років, приходячи до одвічних скель Дубової Балки, люди одержували той енергетичний заряд, що спонукає берегти Землю і творити на ній красу. Він є хранителем Дубової Балки.

Як же давно відомий людству Криворізький рудний регіон? Деякі вчені вважають, що приблизно ще за 500 років до нашої ери ці руди були відомі скіфам, які своїми кочовиськами посідали землі між Дніпром та Дністром, тобто місця, де розташований Криворізький рудний басейн, і розробляли ці руди.

Криворіжжя – край , який має багату і давню історію, унікальний ландшафт і природні ресурси. Кривбас – один з найстаріших і найбільших залізорудних басейнів в Україні та найбільший район видобутку залізної руди в світі. У нас розташовані потужні промислові підприємства, які займають площу близько 70 тис.га. І звичайно ж , таке величезне техногенне навантаження не може не вплинути на стан природного середовища та здоров“я людей.

Неподалік від площі Артема, в Саксаганському районі нашого міста, знаходиться пам’ятка природи місцевого значення – Сланцеві скелі. Вони тягнуться вздовж правого берега річки Саксагань, між шахтами „Артем-1” та „Північна”. За радянських часів вони називалися „Кіровською історико-геологічною пам’яткою ”тому, що знаходилися на території тодішнього рудоуправління ім. Кірова.