Днепровокаменка - небольшое село на правом берегу Днепра, между Днепродзержинском и Кременчугом, мало чем отличающееся от сотен подобных населенных пунктов. За исключением, по непонятной причине, не развалившегося пока устройства позапрошлого века - деревянной столбовой мельницы. Сооружение доживает последние годы или дни, и восстановлению, скорее всего, не подлежит. Мельница никогда не реставрировалась, давно потеряла лопасти и часть обшивки, но полностью сохранила внутренние механизмы, чем интереснее аналогичных восстановленных сооружений, имеющих более презентабельный внешний вид, но пустых внутри.

&n ... Читать дальше »

Более тысячи лет (с конца IX века до н.э. по третью четверть IV века н. э.) огромную роль в истории степных районов юга России играли ираноязычные кочевники, известные как киммерийцы, скифы, саки, массагеты, аланы. Связующим звеном между Скифией Европейской и Скифией Азиатской оказались племена савроматов и сарматов.

Являясь своеобразными посредниками между кочевниками запада и востока, между племенами леса и державами Азии, савроматы и сарматы стали активными участ­никами сложнейших этнических и политических процессов, протекавших на пространстве от Дуная на западе до Великой Китайской стены на восток ... Читать дальше »

Греками-візантійцями найменування Русь вимовлялася як Руссія, латинянами - Рутенія. Також назва країни була широко відома за своїм природним, дійсним найменуванням – Русь.

У той же час вживалася назва Україна.

Проте найбільше поширення у світі, особливо у новітні часи, назва Русь – як Росія – дістала починаючи з ХVIII ст., і причиною цього стало взяття її у якості нового найменування Московського царства, яке у той час активно розбудовував та розширював цар Петро I. 

Розумному та енергійному цареві хотілося будь за що ствердитися у світі, і особливо змінити відношення до нього старих європейських держав. А для цього була потрібна відома у світі назва, яка б мала більш соліднішу історію, ніж тогочасна історія його Московської монархії, та могла б викликати повагу іноземних держав. 

Зважа ... Читать дальше »

Аркадий МУЗЫЧУК

Задумывая в 1954 году свой последний фильм «Поэма о море», Александр Довженко страстно верил в то, что здесь возникнет новая жизнь, которая будет лучше вчерашней. Мог ли он предположить, что спустя десятилетия великая идея о рукотворных морях отзовется болью в душах многих украинцев, чьи родные дома поглотила вода?

Было это прошлым летом. Мы возвращались из командировки из Полтавской области. Путь пролегал через Каневское водохранилище. Ехать этой дорогой мне приходилось уже не один раз. Но короткий эпизод, случившийся в тот августовский день, настолько растревожил душу, так глубоко засел в памяти, что каждый раз, когда вспоминаю о нем, а особенно, когда кому-то рассказываю, то на глаза навертываются слезы. Настолько поразительным и волнующим был поступо ... Читать дальше »

Национальный природный парк Великий Луг, создан в 2006 году в Запорожской области. Огромное за величиной расширение заводи (около 80 тыс.га), которое находилось между Днепром и его притоком г. Конкой, издавна называлось в народе "Конские плавни" или "Большая Щелочь". В настоящее время эта территория почти полностью затоплена водами Каховского водохранилища. Остатки ее естественных комплексов сохранились вдоль береговой полосы; по балкам, которые протянулись по всему побережью и на островах, которые образовались после заполнения водохранилища в 1956 году. Национальный естественный парк "Большая Щелочь" создан в соответствии с Указом Президента Украины от 10 февраля 2006 года № 121. Парк создан на базе регионального ландшафтного парка "Панай", орнитологического заказчика общегосударственного значения "Большие и Малые Сугробы", ландшафтного заказчика общего ... Читать дальше »

Наповнення та спуск Каховського "відходосховища"

Є в Україні внутрішнє море, й створили його люди. Тільки от вода в ньому прісна, ще й тхне від неї деколи неприємно. І ніхто не знає, чому саме – чи то водорості гниють, чи то якесь із місцевих підприємств укотре викинуло в воду якусь гидоту. Свого часу, коли будували Каховське водосховище, поспішно знищували плавні й вирубували дерева, дно майбутнього водоймища не було належно очищене. «Дніпро був проточною екосистемою, а сьогодні ми перейшли до озерностоячої, – пояснює В'ячеслав Сандул, голова Нікопольського відділення Міжнародного фонду Дніпра й провідний експерт із проблем водосховища. – Як поставили позначку в 16 м, так вона й стоїть, дно не промивається, й донні відкладення, що сформувалися за ці роки, стали вторинним джерелом забруднення». ... Читать дальше »

о. Хортица

Существуют исторические места, которые тысячи лет вызывали у человека удивление, страх, восторг. Их природная красота и неповторимость заставляли людей волноваться при встрече с ними. К сожалению, значительная часть местности навсегда исчезла в седых водах Днепра. И уже никогда мы не увидим ... Читать дальше »

Cпорудження Каховського водосховища.

Трагедія Великого Лугу

"Нове наше море - нове наше горе". Так народ говоре про море", - записав Олександр Довженко у своєму Щоденнику під час перебування на будівництві Каховського водосховища. Вранці 4 жовтня 1 ... Читать дальше »

Яке ж таки велике і гарне наше місто! А скільки в ньому цікавого... Чи знаєте ви, шановні читачі, приміром, що таке „Візирка”? Пересічний криворіжець, який мешкає в районі Соцміста чи Артема, а тим більше в Тернах чи на Даманському, мабуть й не чув такої назви. А між іншим, це частина Криворіжжя і розташована вона в 40 кілометрах від Південного ГЗК, на околиці міста Інгульця, біля селища Червона Гірка.

Колишній монтажник, гірник з тридцятирічним стажем роботи, поет, прозаїк, автор трьох книжок, Василь Білоусов поставив перед собою мету – зберегти для нащадків природу Криворіжжя, створити дендропарк, щоб і через багато років, приходячи до одвічних скель Дубової Балки, люди одержували той енергетичний заряд, що спонукає берегти Землю і творити на ній красу. Він є хранителем Дубової Балки.

Як же давно відомий людству Криворізький рудний регіон? Деякі вчені вважають, що приблизно ще за 500 років до нашої ери ці руди були відомі скіфам, які своїми кочовиськами посідали землі між Дніпром та Дністром, тобто місця, де розташований Криворізький рудний басейн, і розробляли ці руди.